|
Я уся горіла малино́во, Як до нього йшла. Ой, зелена ж ти, моя діброво, Навесні була... Ми стрічались в гаї край доріжки, Ми блукали там, Кожен листик кожної берізки Усміхався нам. Вся земля пишала і ясніла, Та пройшла весна, – Птахи змовкли, небо спохмурніло, – Почалась війна! Він поліг в бою біля Медині, – Болю мого крик, Щирі очі, очі молодії Там склепив навік, При тропі-тропинці непомітній, Поміж двох рябин, Славою безсмертною повитий, Він лежить один. Звістка ця отрутою раптово Серце пропекла... Ой, зелена ж ти, моя діброво, Навесні була.
|