|
Життя прошуміло, Вмер за гуком гук; Віче заніміло Від нелюдських рук. Новгород великий, Буйний в боротьбі, Став мов без’язикий, Опочив в журбі. Всі опанувані, Всюди власть ярма; Пусто на майдані, Віча більш нема. Лицарство побили, Злото розмели, Вільний край згубили, Вільний дзвін стягли. Серце б защеміло; Спить все нйвкруги... Тільки Волхов сміло Плеще в береги; Аж запінивсь кров’ю, Кличе до борні І співа з любов’ю Про славетні дні. Подорожні люди Спиняться над ним, І заб’ються груди Спомином сумним.
|