|
Пам’ятаю, молодицею була, Наша армія в похід далеко йшла. Вечоріло. Сіла я біля воріт, А по вулиці кіннота йде в похід. Тут під’їхав пан до мене молодий, І сказав: «Води, красунечко, налий!» Він напився, міцно руку потиска́в, Нахилився і мене поцілував... І дивилася йому я довго в слід. І затьмарився для мене білий світ. Що всю ніч не спала я, не в тому річ, Красень пан мені той снився усю ніч. А тоді, як вже вдовицею була, І п’ятьох дочок вже заміж віддала, Зняв квартиру в нас заїзжий генерал, Весь поранений, так жалібно стогнав. Стрепенулася душею: Боже мій! Та це ж той, колишній красень молодий, Та ж завзятість, той же блиск в його очах, Тільки море сивини у кучерях. І я знову молоденькою була, Не побачила, як ніченька пройшла.
|