|
Вітерець ледь колише листочки, З милим сонцем в обіймах земля; Рясно в полі синіють волошки; Пісню ластівки чути здаля. У саду, на поляні, на руті, Я щасливий із нею сидів; Всі турботи земні позабуті, І ніяких не треба нам слів. Ой, пташко, співай, Тлуми мій одчай. Ну, ще, ще співай, дружку, Пісню дзвінку. Відтоді і рочка не минуло Я самотньо в саду тім сиджу, Вітер з листячком бавиться чуло І навколо я сумно гляджу: Розлучила нас смерть так жорстоко, Рано в любки життя відняла. Ах! люблю я тебе так глибоко, Що до смерті тобі вірний я! Ой, пташко, співай, Тлуми мій одчай. Ну, ще, ще співай, дружку, Пісню дзвінку.
|