|
У саду пустім, під порошею, На прощання мене обніми. Що було в нас раніш хорошого – Все в дорогу собі візьми. Мало користі в тузі, в жалощах, – Не бери їх з собою в путь І в походах, тебе прохаю ще, Постарайся веселим буть. Поцілуй разів десять, соколе, – Поцілункам надходить край. Всі зітхання мої в неспокої, Кожен погляд запам’ятай. В час, як тугою серце крається, Й перед боєм в тривожний час Хай присниться тобі, згадається Все найкраще з тобою в нас. Щоб тобі, гляди, не здавалося, Що не стрінемось більше ми, Все веселе, що в нас траплялося, Ти в дорогу собі візьми. На поля боїв вирушаючи, В край вогненний, де ллється кров, Знай, іде крізь поля палаючі За тобою моя любов.
|