|
Із Паміру я слова привіту Шлю за Волгу, в тихеє село. Люба, рідна, чуєш ти – півсвіту Поміж нами нині залягло. Там у тебе, дорога подруго, Сонце заливає береги. А у мене виє, плаче хуга, Лине понад скелі грім пурги. Та мене товариш запевняє, Що учені праві не завжди. Ні доріг, ні відстаней немає Для сердець гарячих, молодих. Зачекай, кохана, мить недовгу, Лист знайде тебе в твоїм краю, І почуєш, вийшовши над Волгу, Ти памірську пісеньку мою.
|