|
Сьогодні, коли простори дрижать у гарматнім двобої І стогне під танків вагою донська земля степова, – До вас, міста відваги, до вас, міста-герої, Міста невмирущої слави, звертаємо ми слова. Ти чуєш нас, місто Леніна, рідний наш брат любимий!.. Осінь шумить над каналами, і нема на деревах листви, Гримкочуть німецькі гармати, поля оповиті димом. Але – спокійний і дужий – ти чуєш привіт Москви! Ти виніс нестерпні муки, крізь смерть і вогонь пройшов ти. Стоїш незборимий, дужий на світлій Неві-ріці. і високо вгору підносиш прославлений прапор Жовтня, Тримаєш в своїй робочій, в солдатській своїй руці. А наше серце несеться до моря у Севастополь, До хвиль гомінливих, синіх, що б’ються об берег там. Горе стискає горло. – севастопольський попіл, О місто-герой, ти впало, але не здалось ворогам. Знай – упадуть на руїнах ворожі знамена криваві, Прислухайсь – почуєш пісню любиму у синій млі. Живі бійці-чорноморці мужніють у ратній славі. Борознять холодне море сини твоїх бухт – кораблі. Гуркочуть від гніву хвилі – йде вже до дна морського Торпедою зірваний ворог... Крізь час, крізь вогонь і дим, Крізь хмарище бою чорне ми бачимо день перемоги, Ми бачим тебе, Севастополь, квітучим і молодим. Ми знов тебе відбудуєм, оточим тебе садами. Збудуємо світлі споруди на древніх твоїх горбах. Ми в гості до тебе приїдем із нашими із синами. Будем стрічать світанки в зелених твоїх садах. Через часи столітні пісня проб’ється сувора, В безсмертя вона полине, пройшовши людські серця, – Пісня про Севастополь, про місто на Чорнім морі, Що мужньо за нашу Вітчизну стояло в бою до кінця. І линуть за сині ріки і за горби-громади Слова військової дружби, – стають у солдатський ряд. Ми бачимо в мороці ночі священний вогонь Сталінграда. По-братськи тебе обнімаєм, волжанин, герой, солдат. Яка над тобою бомба злобливо в цю мить засвистіла? Яку ти числом атаку повинен в то мить відбить? Тисячі куль впиваються в твоє молодеє тіло, Та всі вони взяті разом не зможуть тебе убить! Не зможуть! Бо, і згорівши, встаєш ти на попелі грізно. Символом руської мужності став в битвах хіба не ти? Твоїх оборонців сила в боях гартувалась залізна, Місто великого Сталіна, волзьких степів богатир. Зростись із землею, друже, прислухайсь до бою далекого: Охоплені полум’ям бою повітря, суша, вода. Та в цьому диму і гуркоті серед вогню запеклого Перекликаються горді, любимі твої міста. З’єднує їх перекличкою могутньою і величавою, Шле їм, любов’ю і дружбою сповнені, щирі слова Їхня сестра, овіяна непогасимою славою, їхня сестра-переможниця – столиця наша – Москва, і мчаться в тилу суворім, летять по гримучому фронту, В битвах слова народжені мчаться, мов буревій: Слава радянському війську, слава радянському флоту, Слава бійцям-партизанам, слава Вітчизні моїй!
|