|
Жив-був хлопець у місті, жив, як всі, не нарізно. Нічим він не відрізнявся – ні словами, ані лицем. В день липневий, гарячий до зброї стала Вітчизна, Й в огні жорстокого бою хлопець цеп став бійцем. В розвідку йшов він сміло, не раз в тилу ворожім Тяжко йому там бувало, але він казав: «іди!» І в грізнім гуркоті бою він знав, що ми переможем, І щастя своє й народне бачив крізь огненний дим, Жив-був старий – професор. Сусіди шептали: «Тихше!» Працює Сергій Сергійович, науки високої син. Та в грізнії дні нальотів, хоч так не робив раніше. Скидав, як всі, «зажигалки» з дев’ятого поверху він. Звучали слова одбою, і, мов не було нічого, Розмову з книгами, з формулами знову старий починав. Там десь гуркотіли зенітки. Він вірив у перемогу, і для переможців над ворогом він книгу, як дар свій, писав. Жив молодий композитор в місті, оточенім тьмою. Був черговим по тривозі. Тьма. Тихий крок вартових. Над містом, над тим славетним. над домом багатоколонним В сивім тумані метались тіні катів навісних. Назустріч вогню і смерті йшли спокійнії люди. Гула канонада в вікна, і стіни вибух стрясав. Серцем своїм композитор під перекатним гудом Вірив у перемогу й про перемогу писав. Технік – володар природи встав над Дніпром-рікою І глянув – зоря осіяла безмежний небес океан. Стис він своє серце і власного рукою Зірвав він свій твір найкращий – збудований ним Дніпрельстан. І стежкою тихо пішов він, за ним ішли сум і тривога, І хмари над ним пролітали, і вітер над ним кричав. Та десь там за вибуху гулом він бачив огні перемоги, І сяйво нових гідростанцій він в далях смутних прозирав. Товаришів багато ніколи не прийдуть додому: Сніги зашумлять над могилами, зашелестить трава. Братів наших очі закриті, закрила їх смерті втома. Геть шапки, товариство! Воля героїв жива. Вони од Москви одкидали орди ворога злого, І, падаючи в темнім лісі в бою, під гул батарей, Вони перед смертю бачили ранок ясний перемоги, Міста, осяйні і раді, і щастя своїх дітей. З яким могучим потоком і з гір якою горою Я зможу зрівнять благородство і мужність наших бійців? Безсмертна дружба народів, велике братерство героїв, Що встояло перед танками, гартоване в зливі огнів. Бої одгримлять і змовкнуть, і знищать чуму народи, І радісно в вікна розкриті мирний загляне день. І стане для людства всього надовго по бурях негоди Джерелом живим натхнення мужність наших людей.
|