|
В малій хатиночці, у ніч глуху, негожу Сиділи пізно ми навкруг стола, Урвалася розмова, думав кожен Про щось своє, близьке, а ніч тривожно йшла В кутку, при світлі миготливім, тьмянім Боєць читав. Десь бій котив смерчем. Я підійшов. Побачив полум’яні Слова, заглянувши через плече. То Горький був. Читав водій із танка, Як люди йшли, ослаблі від незгод, Як шлях крізь нетрі відшукав їм Данко, І як віддав він серце за народ, Як факелом воно вночі палало, Як осявало шлях, слабких ведучи в бій. І в хвилю цю сліпий шматок металу Над хатою промчав, мов смертний вітровій. Та вже до свисту мін, що будить тишу ранків, В походах, у боях привик боєць. Він, мов про себе, все читав про Данко, Близького й рідного для всіх сердець. Ту ніч ми ні про що не говорили. Нащо слова, коли серця близькі? Бійці шинелі долі постелили, І тільки жевріли у пітьмі цигарки. Я рано встав. А де ж водій із танка? Пішов ще на світанні в холод, в сніговій, Поїхав він на фронт і книжечку про Данко, Легенду Горького, узяв з собою в бій. Фашисти нищать книги ошаліло. Забудь, людино, волю і пісні! Нащо читать про сонце і про світло Тим, хто приречений на кайдани? І мрія в забороні. Злі, тупоголові, Все нищать вороги, не знаючи про те, Що в слові пушкінському, в горьковському слові Не вбити помсти прагнення святе, Що перемога наша недалеко, Що весь народ на бій суворий встав За землю, про яку співав Шевченко І за якою Горький сумував. За те, що він любив: за руський простір вільний, За пісню волзьку і за Ільмень голубий, За тихий Дон, за ниви України Ведем ми бій, жорстокий, смертний бій. Безумство смілих в битвах пам’ятаєм, Коли в розвідку йдуть сини полків. І до Росії ми любов єднаєм З любов’ю до людей усіх країв. О славо Горького, ти стала наша слава! Як радісно нам знать: він поміж нами жив, У наших селах був, по наших ріках плавав І з Леніним і з Сталіним дружив. Навколо бій. Де ти, водій із танка? Куди тебе закинула війна? А може, вбитий ти і книжечку про Данко Скропила, друже, кров твоя ясна? Ні, вірю я: ти мчишся, строгий, хмурий, Крізь подих талих весняних снігів, Ти мчишся в бій, мов вісник грізний бурі, Страшної для кривавих ворогів.
|