|
Здрастуй, Пашо! Я дуже рада, Що вітаю тебе особисто сама. Ти пробач, я хвилююсь. Радіо. А в мене звички до нього нема. Та як мені хочеться, щоб моє слово Пролетіло, пробилось крізь хмар полотно, Щоб на війні, у битві грозовій Розшукало тебе воно. Що про себе сказати – не знаю. Лиш за тебе – вся думка моя. Пісня, Пашо, мені все лунає, Що з тобою співала я. Згадуєш? Річка, кущі у брості, Човни, жарти, квіти, трава... І такі, простісінькі – прості Лагідної пісні слова: – Над рікою вечірньою лине Вітерець на простори тайги. Нам до зустрічі ще півгодини, Не спізняйся ж ти, мій дорогий. Як далеко ця пісня знайома! Замірявсь серпень все пропекти... Третій місяць мені невідомо, Що з тобою, де зараз ти. А в газеті я вчора читала, Що в нічнім запеклім бою Біля Н-ська боєць Привалов Проявив хоробрість свою. Що він двічі ходив в атаку І геройськи ворога бив, Що два танки, фашистські танки Він гранатами підпалив. Хоч газету суціль всю читати – Та імення ніде не знайти; Хоч Привалових в світі багато, Та я знаю, що це був ти. Ти назустріч вогню і диму Йшов з відкритим лицем в смертну путь. Мій товаришу, мій любимий, Ти не можеш сміливцем не буть. Якщо ж то був інший Привалов, Хай вій чує на фронті, там: Той привіт, що тобі посилала, Я від серця йому передам. Я бажаю йому здоров’я, Силу б квітів могла піднести, Коли нині він став героєм, Завтра станеш героєм ти. Бо ми разом, всі, ряд за рядом, Всі воюємо в однім строю, Ми б’ємось із страшним чорним гадом За життя, за Вітчизну свою І за те, щоб пісні свободні Задзвеніли в далі голубій... Жаль одне, що не знаю й сьогодні, Де ти, Пашо, і як тобі. Та я знаю, Пашо, я знаю, Що з тобою ще стрінусь я знов. Хай у тому й тебе запевняє Моя юна й жива любов. Так воюй же за наше щастя І за сонце в нашім саду. З перемогою швидше вертайся І постукай до мене. Я жду. А улюблену пісню нашу, Ту, що в пам’яті бережу, Зараз я повторю тобі, Пашо, Лише дещо інакше скажу: – Над рікою вечірньою лине Вітерець на просторах тайги. Я після перемоги зустріну Над рікою тебе, дорогий!
|