І хто б мою пісню вільну спинив?
Встає, мов квітучий сад,
Мені, літописцю великих днів,
безмежна Країна Рад!

Рахунок годинам час веде.
Лютує шквал світовий.
У мене син у життя іде,
три роки йому – малий.

Він грається ще. Розумінню трудні
події в його літа.
Нехай він цей запис про наші дні,
коли підросте, прочита.

У громі боїв, у вирі атак
повстане наш світ нелегкий.
І скаже син свому батькові: «Так,
це були роки!»

Кричали радіомаяки
крізь сірий морозний дим,
Летіли на полюс більшовики –
і він підкорявся їм.

 
 
 
 

Радіо голос Качалова мчало
туди, де кінчався світ,
] аплодував Качалову,
опершись на полюс, Шмідт.

І Чкалов, син трудового народу,
розгін велетенський брав.
Йому услід лютувала негода,
та він на це не зважав.

Лиш посміхався і йшов без крику,
уперто долав кожен крок.
В Америці шторм наздогнав великий,
із привітань і квіток!

Слідом за Чкаловим вийшов Громов.
«Летім!» – сказав Юмашов.
І кожен із нас, навіть сидячи вдома,
сьогодні в дорозі знов.

І знову мені уночі не спиться,
коротка хвиля бринить:
«Де ти, де ти, далека птице?»
«Лечу!» – відгукнулася вмить.

І поки радіо ловить сигнали, –
волею більшовика
Теплоходи ідуть по каналу,
славному у віках.

Линуть пісні на синім просторі,
то москвичі пливуть.
Чайки летять над Московським морем,
хвилі об берег б’ють.

В лісах, на морях і в надрах Союзу
триває з природою бій.
Б’ється в двері радянських вузів
людей молодий прибій.

Дівчата наші, пташки сміливі,
все вище й вище летять.
Уміє прикордонник гостей підозрілих
спокійно.назад прогнать.

 
 
 
 

Ось він, день Вітчизни, ось він!
Сину, навколо глянь.
Світ не бачив подібного досі, –
таких устремлінь і дерзань.

Що ж, підростай і не бійся, власне
не все ми візьмемо собі.
Тисячі справ більшовицьких, прекрасних
залишаться і тобі.

Такий уже звичай радянського краю:
завершено переліт,
А вже до другого мужність гукає,
манить безмежний світ.

І в радісну путь жене нетерпіння,
упевненість душу живить.
Ми знаємо, сину: твоє покоління
до зір найвищих злетить.

Цьому запорукою сила і досвід,
серце завжди молоде.
Ось він, день Вітчизни, – ось він!
Могутній і світлий день.
Микола Шеремет?