|
Спішать в Москву Водоп’янов і Шмідт, вітер в небі шумить. Під спів бортмеханіків про весну ескадра летить, летить. Хмарина відходить з путі літака, і туча падає ниць, І бачать герої: вона близька, найулюбленіша з столиць. Над нею дзвенить хвилювання вітер, серця москвичів зацвіли... І я говорю Басконії дітям, що в мій Ленінград припливли: – Над вами, малята, гула висота – фашистський обрушився смерч. Коли над вами літак пролітав, з уст ваших падало: смерть! Ущент руйнувались на ваших очах рідні села, міста, І син на батькових гинув руках, і кров текла, як вода. Та ми простягли вам тисячі рук, ви чуєте наші слова. Вас будуть такі, як наш Мазурук, від хижаків пильнувать, Такі вам поможуть, як Водоп’янов, пілотами знятись в блакить, Такі, як Молоков, будуть пестити, такі, як Шмідт, – учить. Від нашого сонця і вітру в іспанських малят оченята блистять. Коли летять літаки радянські, світ гукає: Життя! Чекає Москва, і над нею вітер здіймає багрець прапорів, І я з коротким звертаюся словом до наших ворогів: – На північ, на полюс летить Алексеєв, у Арктики вічний лід, Та тільки спаде вам на думку посіять на нашій землі динаміт, Та тільки спаде вам на думку війною порушить наш мир і труд, Тоді Алексеєв льоди забуде і Чкалов свій змінить маршрут. За ними десятки тисяч в повітря злетять, і це також не сон, Що ми на полюс – збагнули? – на полюс доставили десять тонн. Тепер, будь ласка, самі поміркуйте, скільки в воєнний час Вогню і бурі, свинцю і сталі зможемо скинуть на вас? Питання поставивши руба, загадку задавши фашистам лихим, Я бачу ескадру в повнім порядку, я чую моторів грім. Але я стримую хвилювання, як вершник палкого коня, І я звертаюсь до нашого завтра, майбутнього нашого дня: – Суворі летять наші льотчики в небі на крилах сталевих пісень. О, якби ти знав лише, що ми для тебе готуємо, завтрашній день! Взяли, як бачите, полюс в роботу, проклали в Америку путь, А завтра всю землю радянські пілоти в кільце магістралі замкнуть. Радіо скаже нам: все в порядку, й побачимо ми наяву, Як наші льотчики без посадки летять із Москви в Москву, Як оперізують шир океанський, у зоряні далі летять. Коли летять літаки радянські, світ гукає: Життя!
|