|
Я піду по гулких шпалах Думати й зорить В небі жовтім жару спалах Рейок стрілка мчить В залах станцій хмурих буду Спати, тремтячи, Як не витурять приблуду Вартові вночі А тоді мрійливий спогад Прийде в сотий раз Пані, що пустивши погляд, Сіла в перший клас Що красуні благородній Вся моя любов? Синьоокої безодні Не побачу знов! Розділю цю тайну з другом Пожартую з ним У той час, як вітер лугом Теплий стелить дим І з усмішкою гидкою Він промовить: «Ба! У сміття кинь книжку свою, Бідна голова».
|