|
Наче пес, що на ціпку важкому Знов заскиглив в лісі кулемет, І дзижчать шрапнелі, мов ті бджоли, І червоний там збирають мед. А «ура» у далечі – мов співи, День важкий, що провели женці. Вимовиш – Та це ж село ще мирне! Бо такі ж спокійні люди ці. Достаменно – все святе і святе. Справа величавої війни. Серафими – ген ясні й крилаті, За плечима воїнів вони. Трударів, що так ідуть неспішно, На полях, що змочені в крові, Подвиг сіючи, та славу жнучи, Ти, Господь, прошу благослови! Як і тих, що гнуться під сохою, Як і тих, що в скорбних молитвах. Їх серця горять перед Тобою, Наче віск свічок у їх серцях. Лиш тому, прошу о Боже милий! Ти на сіті ласку подаруй, Хто промовить: «Годі! Ворог милий Ти прийми мій братський поцілуй!»
|