|
Це все життя! Кружіння, співи, Моря, пустель і міст потік І миготливі переливи Утраченого на весь вік. Труб рокіт, пломені бушують, І коні мчать руді – і знов Про щастя губи, що хвилюють, Здається, мовлять – і любов. І знову захвати і горе, Знов, як давно, і рік у рік Колише сиві гриви море, Тече пустель і міст потік. Коли ж цей сон мій дійде краю, Щоб я собою врешті став: Індійцем, що біля ручаю В священний вечір задрімав?
|