|
Моїм народжені словом, Гіганти пили вино Всю ніч, і було багровим, І страх будило воно. Коли б мою кров спивали, Я менше б онемощів, І пальці світання блукали В кутах, коли я спочив. Проснувся: уже сутеніло, Вставав туман з-над боліт, Тривожний вітер несміло З південних дихав воріт. І біль я відчув болючий, За днем мене жаль обняв, Що путь свою вільну, летючий, Без мене він проверстав. Помчати б за ним, в далечизни! Але не в силах моїх Подерти зошит зловісний, Цей зошит видив нічних.
|