|
На небо темне вийшла люна світла І в нім вона, закохана, спочила. На озері вечірній вітер бродить, Цілуючи пойняту щастям воду. Яким божественним є поєднання, Що створене в віках як дар взаємний! А люди, створені як дар взаємний, Поєднуються – жаль! – так рідко.
|