|
Ось парк занедбаний із грабами, Вітрець оспалий в бур’янах, І перегукується з жабами Болотяний надвечір птах. Ось дім, старий і нефарбований, В нім наче плаває туман, У залах – мотлох і штуковини, Картини з танцями пейзан. Мені судилось тільки сум нести, Де розкладав мій дід пасьянс, Де тітоньки кохали в юності І танцювали контреданс. І безпритульне серце мучиться, Бо в ньому вічно вирина Така похмура надокучниця, Незолота старовина. ...Тепер би круч вітри пронозливі, Сніги посріблених вершин Та хмари сиві і загрозливі Над грізним гуркотом лавин!
|