|
Сьогодні сумні твої очі подібні до темних свічад, І смуток твій пальці тонкі на колінах зібрав. Послухай: далеко, далеко на озері Чад Живе дивовижний жираф. Стрункий в нього обрис, легка і шляхетна хода, На шкурі його візерунок лежить чарівний, – До нього подібна лиш тільки озерна вода, Як місячне світло тремтить, відбиваючись в ній. Він здалеку – наче вітрила легкі корабля, А біг його лине, неначе пташиний політ. Я знаю, багато чудесного бачить земля, Як він засинає у гроті з берилових плит. Я знаю веселі казки таємничих країн Про дівчину чорну, про те, як любив юний вождь... Але на землі не лишилось для тебе таїн, – Ти дихала довго туманом, і віриш ти тільки у дощ. То ж як розказати тобі про нев’янучий сад, Про пальми стрункі, і про запах небачених трав... Ти плачеш? Послухай... далеко на озері Чад Живе дивовижний жираф.
|