|
Так, я знаю, я вам не пара, Я з чужої іду сторони І люба мені не гітара, А дикий наспів зурни. Не по залах та по салонах Темним вбранням вистрійним – Я читаю вірші драконам, Водоспадам та хмарам самим. Я кохаю – як дикий в пустині Припада до струмка та п’є, А не лицарем на картині, Що зірок шукає та жде. І помру не на ліжку свойому При нотаріусі й лікарях, А десь в межигір’ї якомусь, Що тоне в густих плющах. Щоб ввійти в не для всіх одкритий Протестантський, прибраний рай, А туди, де розбійник, митар Та блудниця озвуться: вставай!
|