|
Так, я знаю, що ми не пара, Я – з чужої вам сторони. І вподобав я не гітару, А дикунський мотив зурни. Не у залах, не у салонах Темним сукням і піджакам – Я дарую пісні драконам, Водоспадам, легким хмаркам. Я люблю, як араб в пустелі, – До води припадає й п’є, Не як рицар на акварелі, Що під зорями жде своє. І помру я не на постелі Із священиком при свічі, А де-небудь на дикій скелі, Потонулій в густім плющі, Щоб ввійти не в для всіх відкритий Протестантський прибраний рай, А туди, де розбійник, митар І блудниця гукнуть: «Вставай!»
|