|
Так було вже не раз, і так буде не раз У полум’ї вічної битви. Ти на згубу собі від мене відреклась, А повернешся знов у молитві. Не дивуйся ж, кохана єдина моя, Якщо пристасть постане любов’ю, Якщо радість її стане пеклом тобі, Поцілунки – фарбовані кров’ю.
|