|
Будівничий зірветься із вежі, Не політ – а падіння жахне. Поринаючи в чорне безмежжя, Він безумство своє прокляне. Руйнівник під уламками брили, Під камінням важким, пропаде І про муку свою він щосили Заволає до Бога й людей. Хто пішов у далекі печери Чи до заводі річки вночі, Той зустріне зіниці пантери, Що ціляють у нього з корчів. Не відпустить вже доля кривава, Що земним нам призначила твердь. Та мовчи: кожен з нас має право Невід’ємне – на обрану смерть!
|