|
Ви ще не раз згадаєте мене І весь мій світ, хвилюючий і дивний, Безглуздий світ з пісень й вогню майне, А необманний, між всіх інших – він єдиний. Він міг і вашим стати, та не став, Було вам мало, чи багато світу то́го, Мабуть, погано вірші я писав І вас неправедно просив у Бога. Та кожен раз ви схилитесь без сил І скажете: «Згадаю не про це я. Адже той світ мене заворожив Простою й грубою чарівністю своєю».
|