|
Всі ми – святі і злодії, Чи з вівтаря, чи з острога. Всі ми смішні лицедії В театрі Господа Бога. Бог засідає на троні, Дивиться з сміхом на сцену. Зорі на пишнім хітоні, Цятки блискучі по трену. Ложа простора, вигідна; Висить над нею комета. Діва Марія лагідна Хилить свій стан до лібрето. Гамлет? – блідий мусить бути. Каїн? – жорстокий і грубий... Ось в увертюрі вже чути Сонячні янгольські труби. Дивиться мудрий хазяїн, Стежить згори справедливий: Зле, як заплакав би Каїн Чи був би Гамлет щасливий. То щоб додержати плану І щоб ансамблю тримати, В гру ту глухому титану Болю казав він додати. Біль розгулявся горою, Світ ввесь оплутав сітками, Всіх перемучених грою Б’є та січе канчуками. Дужчає кара кривава! З нею зростає тривога: Ой, чи скінчиться ж забава В театрі Господа Бога?!
|