|
Він втрачав на Голгофі вже сили, Ви ж – картали дітей, каву пили, Бариші між собою ділили, Нога на ногу сівши, курили, І прибутки з рахунків збирали, І газети свіжіші читали. І кричали Пилатові славу, І кричали: «Віддай нам Варавву!» «Розіпни його!» – дружно кричали, Сина Божого – не помічали. Не зняли і вінець той терновий, А вже потім Його вчили Слово. «Пити!» – чули ви клич бідолаги. Та ніхто не вгамовував спраги. У обличчя, пресвітле, плювали, І глумилися, й ляпас давали, Оцет в губи, що спеклися, ли́ли, Ні, водою ви не замінили. Ви байдуже дивилися, тужно: Нудьгував хтось, комусь було душно, Хтось годинник звіряв: поспішає, Хтось гадав, встигне чи до трамваю... О, які всі були ви Іуди! Але сталося це для вас чудо.
|