|
Білів під зо́рями небосхил, Ніч одягала шхуні платок, А кинутий кимось у го́йдалку хвиль, Плив по воді хліба шматок. З щілин всіх рубок юрби судів Все неслись переривчасті телеграфні перла. Механік сказав, немов процідив: – Сестра в тридцять третьому з голоду вмерла.
|