|
Мені здається, вояки загиблі, Що за свободу нашу полягли, Не сплять із тих часів в сирій могилі, Вони у небі – білі журавлі. Щоосені летять до небокраю, Весною повертаються до нас. І поки мене серед них немає, Дивлюсь на них скорботно повсякчас. Летить у вирій журавлина зграя, Це друзі, що в змаганнях полягли. І серед них є місце, це я знаю, Його вони залишили мені. Але колись я відлечу довіку, Розтану у холодній чорній млі; І вас покличу журавлиним криком, Мої братове, сущі на землі...
|