|
Мені здається іноді, солдати З кривавих що не прийшли полів, Не в землю довелось їм лягати, Перетворитись в білих журавлів... Вони до цього часу з літ тих давніх Летять і подають нам голоси. Чи не тому так часто і печально Наш погляд мовчки лине догори?.. Летить, летить по небу ключ біленький, Летить в тумані на завершенні дня, І в тім строю є проміжок маленький – Можливо, там летіти маю я... Настане день і в журавлиній зграї Полину я так само в сизій млі, І з-під небес, мов птах, я закликаю Всіх вас, кого залишив на землі!..
|