|
Особисто його не знав, Лише мрії дружити мав, З тим, хто так би і не продав, Хоч вогнем ти пали. При дорозі він став таким, Багатьом в пику зріс-таки. Ви, вокальних справ мастаки, Чом промовчать змогли? Як написано в прізвищі, Він карав все прощаючи, Вгору прагнув він з силою, Щоб не плужить в ріллі. Як ведеться в святій Русі, Всяк поет – у своїй красі – Височінь його, – «в небесі», Ну, а тіло – в землі. Хай він зв’язки свої зривав, Та не кожен в той вірш в’їжджав, Але п’яти він не лизав, Як у нас повелось. І коли в залі сміх стихав, Починалася містика Його пісенного вірша – То є каторжне щось! Як написано в прізвищі, Він карав все прощаючи, Вгору прагнув він з силою, Щоб не плужить в ріллі. Як ведеться в святій Русі, Всяк поет – у своїй красі – Височінь його, – «в небесі», Ну, а тіло – в землі. З найостанніших сил та жил Не для слави – співав і жив. Серед кручених брехунів Зміг себе зберегти. Він на урвище не спинив, Віражі все свої крутив, Нас життєвий шлях не навчив, Як буть цілим в житті! Як написано в прізвищі, Він карав все прощаючи, Вгору прагнув він з силою, Щоб не плужить в ріллі. Як ведеться в святій Русі, Всяк поет – у своїй красі – Височінь його, – «в небесі», Ну, а тіло – в землі.
|