|
Нині не за друзів ми п’ємо, або знайомих, Не за тих, хто в морі на якомусь кораблі. Давайте чокнемось гранованими склянками Й згадаймо тих, хто спить в сирій землі. Може, й знали ми, що не повернуться вони вже, Душі ж – так молили: поверніться хоч на мить. Давайте чокнемось гранованими склянками І добрим словом їх згадаймо вмить. Шлях важкий без друзів, шлях тяжкий без них, панове, Черствим хліб здається нам, а склянки – не повні́. Давайте чокнемось гранованими склянками За те, щоб в світі не було війни. Нині не за друзів ми п’ємо, або знайомих, Не за тих, хто в морі на якомусь кораблі. Давайте чокнемось гранованими склянками Й згадаймо тих, хто спить в сирій землі.
|