Під руками – вода, під ногами – вода. І направо – біда, і наліво – біда. Третій день серед хвиль по воді – на маяк, Вибиваючись з сил, вигрібає моряк. Від солоної – в роті, мов сонця шматок, Під руками вода – як крутий кип’яток, Третій день – та вода, мов зибучий пісок. Третій день б’ються хвилі, як в скроню товчок: «От би зараз вже, зараз на землю я впав. Дна дістав би, хоч кінчиком пальця дістав...» Ні, направо – вода, і наліво – вода. Показалися раптом, як щастя, – «борта». Вже помічений він «на борту» моряком. Там сигналять: Людина, мовляв, за бортом! Шлюпка спущена на воду, ближче, й нараз Офіцер морякам вже команду віддасть: – Весла – по борту!.. – і відсахнувся моряк: Чорна свастика б’ється на їх прапорах. В голові промайнуло: «Полон, та не смерть!» В голові промайнула команда: «Ні, геть!» І рвонувся моряк, к сонцю погляд взметнувсь, В хвилю він на очах ворогів загорнувсь. А направо – вода. І наліво – вода. Не впізнати ім’я вже ніколи – біда.
|