|
За горами, за річками, У країни – дивний вид: Люди злими дідухами Вже з’являються на світ. І старих життів кошмари В світ несуть вони з собою – Холод, досвід той, вульгарний, Тлін печери гробової. Їм ніщо не в смак – похмурі, Погляд мутний, кволий крок. Сільське поле їм – понуре, І гірчить пташиний ток... Рік мине за роком згодом, День за днем біжить, слід-в-слід Йде життя зворотним ходом, У країни – дивний вид. У життя – зворотні миті, Й повертатися дано: Всім струмкам – знайти свій витік, Всім плодам – своє зерно. Старість – в зрілість, зрілість – в юність, У казковий світлий рай, І у несвідому сутність – В колискову, де «бай-бай». За горами, за річками, У країни – дивний вид: Люди злими дідухами Вже з’являються на світ. Але в тім каскаднім русі Весен – буде день такий, Посміхнеться бджолам, в дусі Вже міцніючий старий. До пісень, обіймів, «синку» І блаженства, що гряде, В сон зануриться дитинка... – На жіночих грудях, де... Мати, згодом, стрепенеться: Де ж мій син? А він, потай – За вікно. І ось вже рветься Як метелик, в небокрай.
|