|
У кого до чого є здатності десь ті. Чи бути шофером, чи бороду стригти, А в Бджолкіна вивіски – зір не відвести, – Ходи й розглядай їх по місту до крихти... Туди, чи сюди – в будь-який йди кінець, Поки не проб’ється піт зп’яну. В м’ясній подивись на корів і овець, В кравця – на гетьмана і пана. А у тютюновій – тропічний сюжет: Арап на слоні, чи верблюді, і Гірлянди висять монопольних манжет, А там, в кушніра – скачуть пуделі. Куди тобі Рєпін? Холсти, та не ті! Наш Бджолкін завжди б підголив його – Ану, намалюй яйця у решеті Для оптовика хоч Гаврилова! Так, Рєпін той – геній! Такий ходить слух... Та одеколончиком скроні протріть-но всі І он, подивіться туди: скільки мух У хлібопекарні живе на тій вивісці. Тому що у Бджолкіна ситний той хліб – Малюнок в останній реальності... Милуйся, милуйся, хто ще не осліп, Їй-богу, достойно медальності!.. Погодиться друг, й ворог, що точить зуб: Не буде тут марки примарної, Бо Бджолкін вступає в законний вже шлюб З самою аж Ганною Марківною. У Марківни заклад – ого, перший сорт, Прання без щіток і без хімії. А все-таки Бджолкін – їй-бо, хитрий чорт, Прости мені, Боже, гріхи мої... Приходить сюди за замовленням – враз Заводить розмову завзято: От намалювати, мовляв, добре б вас Для вивіски – в сукні картатій. Красуню таку написав тої ночі, Що хто ні погляне – кураж в нього, І навіть косі Анни Марківни очі Дивилися, як в Мікеланджело. То ж Бджолкіну слава, то ж Бджолкіну честь, В дружини бо справа – доходна, У кого до чого є здатності десь – Шукай ремесло благородне!
|