|
В Антарктиді зимно, Хуга люта, Крига заховала землю навкруги. Тут самі пінгвіни, Наче люди Ревниво сторожили свої сніги. Якось раз пінгвіни В повнім зборі Йшли собі до моря рибки половить. І чудну картину Бачать в морі: Великий чорний айсберг та ще й димить. Боязко пінгвінам – Що ж це буде? І яким це вітром принесла гостей? Бачать, на крижину, Сходять люди, – Уперше тут зустріли вони людей. Люди їх злякали Співом – дзвоном, Сполошили тишу вікову ген-ген... Небо заснували Сіттю тонко, Розвісили мережу своїх антен. Вже нема в пінгвінів Більше страху, Радіо послухать і вони хотять – І статечним чином В чорних фраках Край селиська щоднини вони стоять. Ходять довгим клином – Спини вигнуть, Зайняті гімнастикою в ранній час. Згодом же пінгвіни Чистять кригу, – Танцюють старовинний вечірній вальс. Все на світі знають В добрій.зграї, Досвід свій розширюють вони гуртом – Джаз пінгвіни знають, Баха знають, Пінгвіни вірші знають і знають спорт. І з людьми пінгвіни Завше рядом, Слухають ефіру голубий привіт. І тепер пінгвіни Людям раді, Бо люди для пінгвінів відкрили світ.
|