|
Його очам ряхтіли небеса, І зброї блиск, і розкіш хтиво-сита. Еллади юна і п’янка краса Була йому принадливо відкрита. І дума в ньому визріла тайком, Що богорівні люди всі справіку. І ось Афіна лагідним перстом Затьмарила співцю тремкі повіки. – Ти бачив землю в сяйві та в цвіту, Тепер тобі дарую сліпоту, Щоб для народу пісня засвітилась, І знов зійшли в його душі зірки, – Він посохом обстукував віки, Богиню славив за любов і милість.
|