Всі ці лагідні – без крику – Синьоокі мов слова: Брашно, сумно, поєліку, Гріховодник, однова... Всі ці гради, всі ці вєсі – Дивних слів кудлатий ряд, Немов буки в лісі десь – і Налякають – не з’їдять. Бо ж за ними, як за синім Окіяном, ніби жар, Юна дивиться Росія З-під тих злих і чорних хмар.
|