|
Італія – казкова сторона! Давно по ній душа моя сумує. Вона вся рай, утішна й чарівна, у ній кохання круглий рік веснує; прикотить хвиля, й лагідно вона чудесний берег пестить та цілує; там небеса виповнює блакить, горить лимон і повів пахкотить. І вся країна повна просвітління; на всьому відблиск давності лежить; й мандрі́вник – до великого творіння сюди від снігу півночі біжить, в його душі – натхненне пломеніння, й сльоза невільна на очах дрижить; і він, увесь пори́нулий у мрії, подій минулих шепіт розуміє. Земля любові, просторінь кохання! Едем помі́ж безодень та пустель! Той сад, де мають силу сподівання, де ще живуть Торкватто й Рафаель! Чи врешті дочекаюся вітання твоїх гаїв, путівців та осель?.. Мене твій подих зве і обіймає, підхоплює і в небеса здіймає!
|