|
Серпень – блазень... Всім осінь не годить, Від дощу всі дерева сумні... Відчуваю, тобі до вподоби, Як, колись ти, кохана мені... Так до чого сумні та сіренькі Наші спогади... їх заспокой... Знаю, збутися в серпні не може, Що дарує весняний гобой... За вікном горобина палає, Дощ марнує свій час без кінця... Він жалкує – любові не має... Бо забув про коханих серця! Випадковим, відкриєш ти Боже, Все чудове... колись, заспокой... Знаю, збутися в серпні не може, Що дарує весняний гобой... Серпень – блазень... Всім осінь не годить, Від дощу всі дерева сумні... Знаю, вперше, – тобі до вподоби, Як, колись ти, кохана мені...
|