Він прийшов до мене, хто – не знаю, І окреслив круг мене кільце. Він сказав, що я його не знаю, Все ж плащем прикрив собі лице. Я просив його, щоб почекав він, Відійшов, постояв, не займав, Коли можна, щоб ще почекав він І в кільце мене не замикав. Здивувався Темний: «Що ж я можу?» – Засміявся тихо під плащем. «Твій же гріх повився – що ж я можу? – Твій же гріх сповив тебе кільцем». Ідучи, сказав ще: «Ти мізерний!» – Ідучи, лишивши зору круг. «Розірви кільце, не будь мізерний, Розірви і витягни у пруг». Він пішов, але він знову прийде, Він пішов і не відкрив лиця, – Що робить мені, коли він прийде? Я не можу розірвать кільця... Микола Лукаш ?