|
Ніколи з цим не примирюсь. Мої прокляття вірні. Я не пробачу, не зірвусь В залізнії обійми. Як всі, піду, помру, уб’ю, І слова не порушу, Та оправданнями свою Не заплямую душу. В останню мить, в страшній борні Хай серце не забуде: Немає справдження війні! Ніколи і не буде. Якщо ж це справді Божа длань – З людських смертей дорога – Мій дух готовий з ним на брань, Повстане і на Бога.
|