|
Це – невідновно. Та непоправно. Хоч мий водою, хоч бий поклони. По нас проїхав – навмисно явно – дебелий вершник, чий кінь – червоний. У твані в’язнуть його копита, де вкупі – подвиг та смерть безславна, де крові й гною – хоч їж, досита... Повік. Назавжди. І – непоправно.
|