|
У французькій стороні, На чужій планеті Буду гризти я граніт В університеті... І словами не скажу, Як мені погано... Прошу всіх, з ким я дружу: Хто загоїть рану? На прощання я вам всім Тисну міцно руки, Покидає рідний дім Мученик науки... Ось стою я із веслом, Вже за мить рушаю, Серце бідне аж звело З горя і одчаю! Тихо хлюпає вода, Вниз човном роздерта... Друзі, згадуйте щодня Вашого студента! Стільки літ, багато зим Разом ми прожили... Все пройшли і Крим, і Рим, Вірно так дружили! Так бувайте ж ви завжди Всі живі й здорові! Вірю, день прийде, коли Вас побачу знову! Всіх вас разом я зберу, Друзі любі, щирі, В тому разі як не вмру Від тортур латині... Не звихнуся, може, я Од книг римлян, греків... Їх, написаних – стіна У бібліотеці... Може, вумні ті діди, Що студентів учать, Бідолаху до біди Зовсім не замучать, Може, в дро́ва я не вп’юсь На хмільній гулянці, Точно я тоді вернусь І хильнем по чарці!
|