|
Обливала землю весняна вода, із-за моря гуси-лебеді злетілись. Дожидались нас і радість і біда, ми з тобою на весні тоді зустрілись. Та ми не будемо ні в чому каяться. Хай все забудеться – любов зостанеться. Зустрічались тихо край ріки в тіні. Може, тільки гуси-лебеді те знали. Чому серце билось гулко в тишині. Літні ночі швидко, швидко так минали. Та ми не будемо ні в чому каяться. Хай все забудеться – любов зостанеться. Над землею птахи білі піднялись, їх у вирій кличе знов холодна осінь, і рябіє й полотніє дальня вись. Наше щастя гуси-лебеді розносять. Та ми не будемо ні в чому каяться. Хай все забудеться – любов зостанеться. Будуть весни, дзюркотітиме вода, Гусям-лебедям настане час вернуться. Жаль, що знову не повернуться літа, Тільки згадкою у серці відозвуться. Та ми не будемо ні в чому каяться. Хай все забудеться – любов зостанеться.
|