|
В ко́гось все життя – буденне, а у когось – геть навскач... Та – такенне! от – такенне! це вже – господи, пробач... Що́ нам Репіна палітра, що́ нам Пушкіна рядки! – Є наснага на півлітра в чайній поблизу ріки; переймається природа – спочиває колектив!.. Тільки – сталася пригода: я доку́мент загубив. Я – в райвідділ, там – до Свєтки: «Вилізь із своїх занять! Оформляй мені анкетки й круглу став на них печать!» Прізвище, імення, батько, рік народження... І тут – утрутилось бісенятко, щоб мене загнати в кут! Бувши звечора пом’ятим, я кажу для жарту: – Ей, ти, – кажу, – у пункті п’ятім напиши, що я – єврей! Посміялись: «Ну й насниться!», Їдьмо далі, цоб-цобе! Це ж була для нас дрібниця... Тільки зовсім не дрібниця справа ця для КДБ! От скінчилася відпустка – і гикну́всь «зелений змій»! Попервах – така «закуска»: анулюють допуск мій. Перший зве; брову насупив, починає балачки: – Отже, ти іще, докупи, отакий в нас хитродупий виявляєшся таки! Значить, всі ми, кров на рилі, маршируймо на плацу, ти ж – в своєму Ізраї́лі будеш хрумати мацу! Ми стоїм за справу миру, ми готові до війни! Ти ж – бажаєш, як Шапіро, вберегти свої штани! Ти – чужа для нас потвора, ти – погнилий наскрізь фрукт, ти своє звання майора проміняв на «п’ятий пункт»! Я йому – докладно й тихо все як вийшло розповів: – Це я так, заради сміху... Я не хочу в Тель-Авів! Він як гаркне: – Ні, не псих ти! Інших дурнів пошукай! Ти задумав явно – збігти! Очевидно це, і край! Припремо тебе абиде, й не вигадуй невралгій! В тебе, голубе, не вийде! Не надійся, дорогий! Після зради оцієї – ми здамо тебе в утиль! Збіг недаром ти в євреї: записався ти в євреї, щоб втекти у Ізраї́ль!.. І пішло такеє, друзі, – хоч лягай та вовком вий... Я тепер живу в Калузі. Безпартійний. Рядовий. І мені – одна дорога, чорт загнав таки у кут!.. Де тут, хлопці, синагога? Підкажіть, який маршрут!
|