|
...Отже, суддя Бідо, який, до речі, чудово проводить сьогоднішню зустріч, просто чудово, зробив догану англійському гравцю, – і матч триває.
І знову, дорогі товариші вболівальники, дорогі наші телеглядачі, ви бачите на ваших екранах, як вступають у двобій центральний нападаючий англійської збірної,
професіонал із клубу «Стар» Бобі Лейтон та наш чудовий майстер шкіряного м’яча, аспірант Московського педагогічного інституту Володимир Лялін –
капітан та улюбленець нашої збірної! У цьому єдиноборстві (до речі, зверніть увагу, цікавий ігровий момент), отже, у цьому єдиноборстві суперники
змагаються не тільки в техніці володіння м’ячем, а й у розумінні само́ї, так би мовити, природи гри,
в умінні передбачити та випередити найтонші стратегічні та тактичні задуми суперника...
– Він мені по яйцях цілиться, рижий Бобі в ролі генія, він за те у них і ціниться, кожний гол – окрема премія! А я́ йому – на мигах, рижому: як не крути фінтами свіжими, поці́лиш в мене – я, бля, виживу, а я́ поцілю – ти, бля, виживи! Ти гадаєш, бля: зустрівся з дикунцем, – ну, а я зроблю культурно і тихцем. Я, бля, вда́рю – вже не встанеш із землі, а свистун цей – не помітить взагалі! ...Кривить фізію усміхнену – от осел! – й мимрить відповідь по-їхньому: «Very well...» ...Суддя Бідо фіксує положення поза грою – чудово проводить матч цей арбітр із Франції, чудово, по-справжньому спортивно, суворо, по-справжньому арбітр
міжнародної кваліфікації. Отже, вільний удар від наших воріт, м’яч рикошетом знову потрапляє до Бобі Лейтона, який в оточенні інших гравців по центру
просувається до нашого штрафного майданчика. І знову перед ним постає Володимир Лялін. Володя! Володечка!
Його не обдурив фінт англійця – він перегороджує йому дорогу до наших воріт...
– Можеш бігати хоч милями – я зловлю тебе, куркулику! А фінти із фіглі-міглями – це́ все, рижий, гра на публіку! Не вважай мене за зайчика, – вже траплялись нападаючі! Що́ я, бля, не бачив м’ячика? Буду бігати світ за очі?! Я стою, а цей тутешній фаворит знову рветься лівим краєм до воріт! Я – на поміч, певна річ, воротарю; рижий – з ніг, і я так чемно говорю: «Ладив гол, по-товариському?! – Пий крюшон!» Він – з газону по-англійському: «Danke schön...» ...Так, дивно, дивно, просто незрозуміле рішення – суддя Бідо приймає звичайний силовий прийом за порушення правил і призначає одинадцятиметровий удар
у наші ворота. Це неприємно, це неприємно, несправедливо і... а... ось тут мені підказують – виявляється, цей суддя Бідо просто чудово відомий нашим
журналістам, як один із найпродажніших політиканів від спорту, який у роки окупації Франції співпрацював із гітлерівською розвідкою.
Ну, отже, м’яч встановлений на одинадцятиметровій позначці, хто ж битиме, а, ну, той самий Бобі Лейтон, він просто симулював травму, ось він
розбігається, удар!.. Так, прикрий та несправедливий гол, до речі, єдиний гол за всю цю зустріч, єдиний гол за півхвилини до закінчення матчу,
єдиний і несправедливий, прикрий гол, забитий у наші ворота.
– Так, заслуги наші півнячі: гру просрали, попри заходи... Добре б, це було на Півночі, тільки – ні, це, бля, на Заході! От тепер і слухай скривджено Федерації нотації: «Як же не зробив ти рижого, де ж твоя кваліфікація?! Вас, засранців, опікаєш та ростиш – ви, тим часом, підриваєте престиж! Ти ж – радянський, ти ж міцний, як феросплав! Як почав – так і роби вже, щоб не встав!» І засіданню спортивному на бюро відповім я по-партійному: «Буде зро!..»
|