Науковість марксистську я пестував, на писання конспектів не ремствував, не сидів десь премудрим пічкуриком, а вивчав «Капітал» з «Анти-Дюрингом». На свята́, не турбуючись приводом, виряджався завсі́ди я привидом, і тверди́в, хоч впритул, хоч на відстані, що учення всесильне, бо істинне! Від цих до цих, від цих до цих, від цих до цих. І хай я псих, а хто не псих? От ви – не псих? Та недавно зчинилась історія: я придбав радіолу «Естонія», і подумав яко́сь: маю час таки підживитися дозою класики! Ну, гриміла славетна та опера, де Кармен підвела свого опера; а коли Дон Хозе скінчив ігрища, враз – моє проголошують прізвище! Ну, бозна-хто, ну, бозна-де, ну, бозна-як! Кому це всмак? Мені – не всмак. А вам – усмак? «Поважа́ний! У вас, – чую далі я, – вмерла тітка на днях у Фінгалії, і у справі цієї Калерії вас чекають у І̀н’юрколегії». Отакі от трапляються жереби... І навіщо уголос, не треба би! А як бу̀де від цього кори́сть кому? Щось не дуже воно по-марксистському! Ну, просто страм, ну, просто страм, такий от страм! А я ж то сам – вже майже зам! А ви – не зам? Ніч трусився, немов у холері, я, – підвела мене, падло, Калерія! І дружина на тітку ту лається: так, «відлига», але ж – все трапляється!.. Ну, зібрався: білизна та мильниця, – щоб, якщо заберуть, не томитися; ну, являюсь, а дрож – вже у шлункові; а до мене – хіба не з цілунками! І сміх та шум, і сміх та шум, і сміх та шум! А я, на глум, от ні бум-бум. А ви – бум-бум? Влаштували справдешню юстицію, ознайомили із духівницею: що така́-то, ім’я та по батькові, розум-пам’ять цілком у порядкові, залишаю і землю, і фабрику не співшлюбнику, підлому звабнику, а племінник мій рідний, Володечка, володіє нехай на здоров’ячко! Ну ти гляди, ну ти гляди, ну ти гляди! Тоді – адью, мені – туди! А вам куди? Я на помин любимої тіточки всі заначені витяг калиточки; а як гроші скінчились – співбражники похватались за власні загашники: – Позичай, не тушуйся! Будь ласочка! Ще за радіо тост, і за класичку! Порахуємось потім пардонами: ти ж пришлеш щось таке закордонне нам?.. Ну, коли так, тоді мерсі, тоді мерсі, пришлю кримплен вам та джерсі!.. І вам – джерсі? Кілька діб це крутилося гульбище, – не могли вгамувати жагу іще... Через тиждень – я трохи притомнію, і вмикаю знічев’я «Естонію». Там – новини, там – радісні галаси про здобутки космічної галузі; а потому: Передаємо повідомлення з-за кордону. Революція у Фінгалії!
Перший декрет народної влади про націоналізацію земель, фабрик, заводів та усіх інших промислових підприємств.
Народи Радянського Союзу вітають братський народ Фінгалії зі славною перемогою!
Я дивлюсь на шкалу радіолову – і не можу узяти у голову: це ж все наше із тіткою Калею! я ж за цим і зібравсь у Фінгалію! Голодранці, кричу, беззаконники! Все це – марксові, щоб його, коники!.. Ой, не бачив я гірше почварності, ніж цей жарт додаткової вартості! А я ж їх всіх – від цих до цих, від цих до цих! І ось тепер я повний псих! А хто не псих?..
|