|
На листи Ви сліз не капайте, І без них – душа враздризг! Живемо на Дикім Заході, Що, і справді, досить дик! Та не дикістю ковбойською. Тут бо тчуть вже іншу гру: П’ють, зі змістом, «житну» польську Під московську ту ж ікру. Тут, на Заході, розпроданім І розп’ятім на парі, По Парижах і по Лондонах, Немов біси, – Дикуни! Зачаровані вже стартами Небувалих швидкосте́й, І обдурені вже Сартрами Всіх фасонів і мастей! Від неробства, від безсилля, Їм всього люб’язніш – шум! І щоб знов була Бастилія, І щоб їм знов йти на штурм! Вчити тупо – Тіні ж зовні! Ну, хіба що, шепітком: – Чи не били вас, шановні, По причинним – каблуком?! Так що ви вже сліз не капайте, І без них – Душа враздризг! Живемо на Дикім Заході, Що – насправді – дуже дик!
|