|
Театре! Чим він залучає, Хтось вмерти ладен в стінах тих. Як милосердно Бог прощає Артистів, клоунів своїх. Навіщо в свято люди грають, Приймають цей на душу гріх, Навіщо серце розривають За гроші, радість, успіх, сміх? Навіщо там кричать, чи плачуть, Влаштовуючи карнавал, Кому-то скажемо – удача, Кому-то скажемо – провал. Що за професія така є, Піде зі сцени справжній маг, Додому ледь дошкандибає, І зовсім там живе не так. Чуже життя творять добряче В своїй особі фахівці: Той, мертвий – дихає одначе, А вбитий – вклониться в кінці. Ця вигадка нас піднімає Туди, де мрії висоти, Ілюзія випереджає Все те, у що не віриш ти. Життя коротше читки п’єси, Але, хто вірить – оживе. Театр – це спроба політесу Змінити світ на щось нове. Мить зупинивши десь на сцені, Зів’янути, зробивши крок, І відродитися натхненням. То ж граймо! Дозволяє Бог!
|