|
Живих все менше. Телефонна книжка Дзвенить у вухах, ніби дзвін коси, Частіше грюкають на трунах кришки, Чужі відповідають голоси. Але викреслювати цифр не буду І рамкою я їх не обведу. Де б не були, дзвонитиму їм всюди, В раю, чи в пеклі, друзів всіх знайду. Поки базікали ми, безтурботно жили – Закінчилися добові витки. Тепер про те, що недоговорили, Звучать багатокрапкові гудки.
|